Розвиток КМ на уроках мови та літературного читання

Критичне мислення — мислення самостійне. Учні повинні мати достатньо свободи, щоб мислити і самостійно вирішувати найскладніші питання. Мислити критично можна в будь-якому віці. Навіть у першокласників накопичено для цього достатньо життєвого досвіду та знань. Саме завдяки критичному мисленню традиційний процес пізнання знаходить індивідуальність і стає свідомим, безперервним та продуктивним.

Ефективними прийомами розвитку критичного мислення молодших школярів є завдання – пастки.

1. Завдання, що виховують не імітаційну поведінку, критичність мислення.
1.1 Завдання – пастки, що сприяють уважному, критичному сприйманню завдання і можливої відповіді.Учитель формулює завдання і пропонує неправильну відповідь. Наприклад, порахувати кількість звуків у слові лінь; визначити кількість слів у реченні. Вислуховуються відповіді дітей і варіант учителя. Дитина має зіставляти власну відповідь та інших. Серед відповідей можуть бути помилкові. Це забезпечує виховання звички довіряти собі не менше ніж іншим.
1.2. Завдання-пастки, що розрізняють понятійну і життєву логіку.
Наприклад, яке слово довше : весна чи зима, дим чи дім? Чи є родичами слова ягня і вівця, будинок і будівельник. Іноді учні розмірковують, що людина і будинок не можуть бути родичами. Тому дітям необхідно зіставити логіку понятійну і наукову.

1.3. Завдання, що не мають рішення виховують не виконавське ставлення до завдання. Наприклад, поставте пальчик на схему, що відповідає реченню. У реченні 4 повнозначних слова, а в одній зі схем – 3 слова, в іншій – 5. Учні - виконавці одразу виконають завдання. Вдумлива дитина не знайде відповіді.

2. Завдання, що формують уміння учнів запитувати необхідну інформацію.
2.1. Завдання, у яких недостатньо даних.

Наприклад, у слові 5 звуків. Скільки у ньому складів?

Дитина виконає завдання, знаючи. скільки голосних у слові, тому повинна запитати про це.

2.2. Завдання , де запитують учні, а відповідає вчитель.

Гра «Так – ні». Учитель задумує слово, а учні відгадують його, запитуючи інформацію. Запитання формулювати так, щоб учитель відповідав: так або ні.
Наприклад, задумане слово зошит. Діти запитують: Це істота? З конкретним значенням? Це одяг? і т. д.

Дані завдання – пастки сприяють розвитку критичного мислення , а також впливають на гуманізацію навчання, відповідальне відношення до навчання.

Методи та форми роботи з технології                  «Критичне мислення»

 

Орієнтовні види робіт щодо стратегій впровадження розвитку критичного мислення на уроках у початкових класах

Етапи  уроку	1 клас	2 клас	3 клас	4 клас
І.	"Мозкова атака" "Гронування" "Кубування" "Питання- відповідь" "Передбачення"	"Читання в парах, групах", «Мозковий штурм»	"Інтерв'ю", «Робота в групах», «Карусель», «Дискусія», «Вільне письмо»	"Інтерв'ю", «Попереднє керівництво», «Діаграма Вена»
ІІ.	"Передбачення за ключовими виразами" (заголовком, малюнком)	"Система позначок" "Реакція читача", Створення проблемної ситуації, «Кубування», «Порушена послідовність»	"Джигсоу", "Порушена послідовність", «Створення проблемної ситуації»	"Написання звіту за різними джерелами", «Створення проблемної ситуації», «Реакція читача», «Щоденник подвійних нотаток»
ІІІ.	"Кубування","Гронування" "Питання - відповідь", "Речення з відкритим кінцем", "Діаграма Вена"	"Сенкан", "Дискусійна сітка", «Створення проблемної ситуації», «Тестування», «Самостійна робота», «Дискусія», «Запитання до автора».	"Огляд галереї", "Понятійна таблиця","Коло ідей", «Тестування», «Самостійна робота», «Сенкан»	Вільне письмо", «Тестування», «Самостійна робота», «Кутки»

1. Методика «Асоціативний кущ»

Алгоритм складання асоціативного куща:

- Записати на дошці в центрі ключове слово чи фразу;

- Записати будь-які слова чи фрази, які спадають на думку;

- Ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість;

- Записувати всі ідеї, які з’являються чи скільки дозволяє час.

2. Методика «Сенкан» (п’ятиряддя).  (Етап рефлексії)

Здатність узагальнювати, систематизувати інформацію, схоплювати складні ідеї, розвивати відчуття та уяву і формувати думки декількома словами є дуже важливою навичкою. Це вимагає ретельного обміркування на основі глибокого розуміння речей.

Сенкан – це білий вірш, в якому синтезована інформація в стислому вислові з 5 рядків.

Алгоритм складання сенкану:

1) Тема (іменник)

2) Опис (прикметник)

3) Дія (дієслово)

4) Ставлення (фраза), почуття з приводу обговорюваного.

5) Перефразування сутності (синонім, узагальнення, підсумок).

Приклад сенкану:

1) Читання.

2) Мінливе, активне.

3) Залучає, спілкується, навчає.

4) Промінь світла в темряві.

5) Просвіта

3. Методика «Кубування»

Кубування — метод навчання, який полегшує роз­гляд різних аспектів теми. Застосовується на етапах актуалізації чи усвідомлення змісту. Цей підхід перед­бачає використання кубика (його можна виготовити самостійно із цупкого картону або обклеїти папером готову коробку), на гранях якого написано вказівки:

•   «Опишіть»;

•   «Порівняйте»;

•   «Назвіть асоціації»;

•   «Проаналізуйте»;

•   «Знайдіть застосування»;

•   «Запропонуйте аргументи «за» або «проти».

•           Застосовуючи цю стратегію, слід пам'ятати, що чер­говість граней передбачає перехід від менш складних завдань (з точки зору розумової діяльності) до більш складних. Використовуючи цю стратегію у початкових класах, бажано пояснювати учням, що від них вимага­ється, у доступних для них формулюваннях.

•            

1.  «Опишіть».

Учні описують зовнішній вигляд об'єкта загалом.

— Як це виглядає? Опиши колір, розмір, форму тощо.

2.  «Порівняйте».

Учні додають нові характеристики об'єкта, про які згадали у процесі порівняння його з іншими об'єктами.

—  На що це схоже? Від чого це відрізняється?

3.  «Назвіть асоціації».

Діти дописують нові ознаки, які «висвітилися» у процесі нелінійного асоціативного мислення.

—  Що спадає вам на думку, коли ви думаєте про

це?

4.   «Проаналізуйте».

Учні описують складові елементів об'єкта крізь призму загального сприймання та розуміння, харак­теризують структуру, будову, частини, окремі деталі того, що описується.

—  Скажіть, яким чином це зроблено? З яких час­тин складається? Вам не обов'язково це знати, ви мо­жете це вигадати.

5.  «Знайдіть застосування».

Діти описують, як це знадобиться у житті, кому, коли, в якому обсязі.

— Яким чином це може бути застосовано? Як це використовується? Для кого це важливо?

6.  «Запропонуйте аргументи «за» або «проти».

Учні висловлюють власні судження щодо-теми: це

добре чи погано, правильно чи неправильно згідно з їх власними, особистими та колективними стандар­тами.

— Як ви ставитеся до цього? Поясніть, чому.

Графічні організатори

     Графічні зображення інформації (у схемах, табли­цях, діаграмах тощо) — важливий метод її унаочнення з метою систематизації та узагальнення, цілісного ро­зуміння, заповнення «білих плям» (встановлення не­відомої інформації) для подальшої роботи над темою.

—       • Графічний організатор «Аналіз ознак поняття».

—       Ця стратегія корисна, коли учні вивчають тему, з якої вони вже щось знають. Учні порівнюють поняття за запропонованими характеристиками та записують висновки у таблицю.

На етапі актуалізації учні обговорюють двох відомих тварин і заповнюють таблицю за допомогою позначок («+» — для підтвердження, «-» — для заперечення ознаки) для кожної тварини стосовно певної харак­теристики. Потім, перед читанням тексту чи розпо­віддю вчителя, діти також пропонують свої позначки щодо ознак нової тварини («+» — для підтвердження, «-» — для заперечення ознаки, «?» — якщо не знають відповіді або для того, щоб зазначити, що вони не впевнені стосовно певної риси). Учитель пропонує ді­тям передбачити ознаки (характеристики) того об'єкта, з яким вони не знайомі.

Потім учні читають текст, шукають інформацію про нову тварину в інших джерелах або слухають розповідь учителя (етап усвідомлення змісту).

Після одержання нової інформації про цей об'єкт (у нашому випадку про качкодзьоба) вчитель організо­вує обговорення та колективне чи індивідуальне запов­нення таблиці. Учні перевіряють, чи правильні були їхні передбачення та чи є відповідними ті позначки, які вони поставили на етапі актуалізації (етап рефлексії).

Цю стратегію можна використовувати на уроках ознайомлення з навколишнім світом, української мови, математики.

4. Стратегія « Метод прес»

Етапи методу прес:

— Висловлюю свою думку: «Я вважаю…»

— Пояснюю причину такої точки зору: «Тому що…»

— Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «…Наприклад…»

— Узагальнюємо, формуємо висновки: «Отже…», «Таким чином…»

5. Стратегія «Порушена послідовність» (робота в групах)

— Учням пропонується кілька речень з тексту, записаних у порушеній послідовності.

— Учнів об’єднують у групи. Кожна група повинна запропонувати свою послідовність поданих речень. Результат фіксується у зошитах.

— Читання тексту і перевірка результатів.

— Обговорення.

6. Методика «Мозкова атака» 

І. Актуалізація (обговорення перед читанням чи вивченням матеріалу)

Термін походить від англійського brainstorming, що дослівно означає «мозковий штурм». Цей метод виник у 30-ті роки XX століття як метод психологічної активізації колективної творчої діяльності. В його основі лежить думка, що процес генерації ідей необхідно від­ділити від процесу їх оцінювання. Основне завдання при використанні методу — збирання якомога більшої кількості ідей в результаті звільнення учасників обго­ворення від інерції мислення і стереотипів.

Цей метод використовується для відтворення попередньо вивченого з певної теми. Учням пропонують згадати все, що вони знають або думають з певної теми.

Обов'язковою умовою є запис усіх ідей, навіть про­тилежних, відсутність їх оцінювання у процесі обгово­рення, класифікація ідей по завершенні обговорення

«Мозковий штурм» або  «Мозкова атака»  можна проводити фронтально з усім класом, коли вчитель записує ідеї на дошці (пе­ревага цього способу — заощадження часу на уроці), індивідуально, у парах і групах. 

Групова «Мозкова атака» з теми.

- Згадати все, що відомо з цієї теми (важливо згадати все, що знаєте, що спаде вам на думку з теми; немає значення . чи правильне те, що згадали, чи ні).
Виникають несхожі точки зору, які не обговорюються на цьому етапі.

- Записати всі думки на дошці, показати через проектор.

- Класифікувати інформацію.

ІІ. Усвідомлення змісту (власне читання чи вивчення).

1. Ознайомлення з позначками.

«V» - прочитане, підтверджує те, що ви знаєте, чи думаєте, що знаєте.
(прочитане, відрізняється від того, що ви знаєте, чи думаєте , що знаєте, що знаєте, суперечить вашим уявленням;

«+» - прочитане несе нову інформацію;

«?» - ви натрапили на інформацію, яка вас бентежить, чи ви хочете знати

більше про це.

2. Читання тексту і позначки на полях.

ІІІ. Міркування (після обговорення та читання)

1.Індивідуально чи разом діти складають таблицю.

2.Обговорення інформації.

- Що підтвердилось, а що ні?

- Що нового дізнались?

- Що схвилювало, збентежило, зацікавило?

3. Діти можуть написати чи намалювати історії з теми та поділитися з іншими.

7. Стратегія « Взаємні запитання»

— Текст або матеріал для вивчення поділить на логічно завершені частини.

— Учні вголос читають за цілими частинами, ставлять самі запитання:

• Одне одному в групі;

• Одне одному в парах;

• Одна пара (група) інший.

В ході ознайомлення дітей з ліричним жанром можна користуватися різноманітними прийомами, які сприяють розвиткові умінь слухати і говорити, допомагають формувати уявлення учнів про віршовану форму — риму, систематизувати читацький кругозір, швидко розучувати вірші.

8. Метод «Попереднє керівництво»

   Учитель пропонує учням кілька суджень з теми уро­ку. Учні оцінюють істинність цих суджень. У проце­сі уроку, дізнаючись щось нове, вони звіряють власні припущення з отриманою інформацією.

Етап уроку - УСВІДОМЛЕННЯ ЗМІСТУ.

9. Метод «Читання з позначками» (система «До­помога»)

    У процесі читання учні оцінюють інформацію з точки зору новизни та відображають своє ставлення за допомогою відповідних позначок:

V — я знав це (відома інформація);

_  -   це суперечить тому, що я знаю;

+  — я не знав цього (нова інформація);

? — у мене з'явилося запитання стосовно цієї ін­формації («я хочу про це запитати»).

     Для учнів 1 – 2 класів можна використати одну або дві позначки (принаймні на початку роботи за да­ною стратегією).

10. Стратегія «Джигсоу — 1» («Мозаїка»)

Ця стратегія націлена на організацію групової ро­боти.

·        Текст поділяється учителем на логічно заверше­ні частини.

·        Учні класу об'єднуються у постійні «домашні» групи (кількість учнів у групі залежить від кількос­ті частин у тексті). Кожен учень має певний номер, який відповідає номеру частини тексту.

·        Учитель роздає учням частини тексту. Таким чином, у «домашній» групі кожен учень одержує одну з частин цілого тексту.

·        Учні об'єднуються в експертні групи за номе­рами частин тексту: ті діти, які опрацьовують першу частину тексту, утворюють першу експертну групу і т. д.

·        Учні вивчають свою частину в експертних гру­пах, готуються донести її зміст до своїх товаришів у «домашній» групі. Скерувати роботу експертних груп можуть експертні картки, виготовлені вчителем заздалегідь.

·        Учні повертаються у «домашні» групи та пе­реповідають свої частини тексту тим дітям, які ви­вчали інші частини. Після розповіді всіх членів «до­машньої» групи учні мають цілісне уявлення про текст.

·        Перевірка вчителем засвоєння знань усіма учня­ми (запитання ставляться всьому класу, або ж номери учнів змінюються і їм пропонується розповісти про те, чого саме їх навчили).

11. Стратегія «Джигсоу — 2»

•                      У цьому випадку текст не поділяється вчителем на частини

•                      Кожна експертна група одержує низку пи­тань і готує відповіді на них. Потім учні повертають­ся до своїх постійних груп та ознайомлюють товари­шів із відповідями на свої запитання. Таким чином, текст сприймається як ціле, а робота здійснюється за запитаннями.

Етап уроку - РЕФЛЕКСІЯ.

 12. Кубик Блума

Коли використовувати

Прийом розвитку критичного мислення учнів «кубик Блума» універсальний. Його можна використовувати на початку уроку у вступній частині, під час переходу до основної частини або наприкінці її для остаточного осмислення матеріалу учнями.

У вступній частині вчитель формулює і записує тему уроку. Тема «визначає» коло питань, на які учням треба відповідати, досліджуючи її. Це можуть бути запитання на актуалізацію знань і досвіду учнів (щоб підготуватись до сприйняття) або на дослідження нового. Вони і будуть поставлені перед учнями за допомогою кубика.

Кубик вчитель виготовляє попередньо таким чином, щоб він був достатнього розміру, щоб всім учням було видно, що написано на його гранях. Саме на них вчитель пише запитальні слова, спираючись на які учні формулюють запитання до теми.

Як використовувати

Коли учитель кидає кубик, грань, що випала, вказує якого типу запитання слід поставити. Учні орієнтуються на основі питального слова на грані кубика й ставлять запитання, яке з нього і повинно починатися. Наприклад, перелік запитань буде таким:

● Що таке..?

● Що означає..?

● Для чого потрібно..?

● З чого складається..?

● Чому? Що якщо..?

● Що це для тебе..? Як ти ставишся..?

Неважко помітити, що запитання відтворюють таксономію Б. Блума і забезпечують перехід учнів від рівня до рівня у дослідженні теми (її аспекта).

В основній частині уроку кубик використовується після першого знайомства з темою за підручником.

Які є варіанти використання

Можливі два варіанти використання «Кубика»:

1. Питання формулює сам учитель. Це більш легкий спосіб, який використовується на початковій стадії – коли необхідно показати учням приклади, способи роботи з кубиком. Очевидно, що вчитель має вислухати як мінімум 5-6 варіантів запитання одного рівня.

2. Питання формулюють самі учні. Цей варіант вимагає певної підготовки від дітей, оскільки придумати питання репродуктивного характеру легко, а ось питання-завдання вимагають певного досвіду.

Пам’ятайте: запитання важливіше за відповідь! У сучасному світі набагато легше знайти інформацію, ніж поставити запитання, що допоможуть розв’язати проблему!

Питання на гранях кубика можна варіювати за своїм бажанням. Важливо тільки, щоб вони торкались різних аспектів заданої теми.

Окрім того, замість стандартних запитань можна використовувати пізнавальні завдання, що починаються з дієслів:

1 – Назви (форму, розмір, колір, героїв і т.д.)
2 – Поясни (розкажи своїми словами, дай власне визначення, уточни, про що йдеться і як це пов’язано з тим, що ти вже знаєш)
3 – Застосуй (наведи приклади використання або покажи застосування)
4 – Проаналізуй (тобто, розкажи, з чого це складається, як зроблено та ін., порівняй предмет або явище з подібними, вкажи спільне та відмінне)
5 – Запропонуй (як можна поєднати це з іншим,як можна поміняти щось і отримати нове: назву, якість, предмет та ін., що буде якщо)
6 – Оціни (тобто, вкажи всі «плюси» й «мінуси», розкажи, як ти до цього ставишся).

РОМАШКА ЗАПИТАНЬ (або ромашка Блума)

Коли використовувати

Мета цього методу, як і попереднього, – навчити учнів усвідомленого та цілеспрямованого формулюванню запитань різного типу.

Його доречно використати у вступній частині уроку, коли учні формулюють запитання до нової теми, оголошеної вчителем, а потім шукають на них відповіді, використовуючи матеріал підручника або інших джерел інформації.

В основній частині уроку ромашка використовується після першого знайомства з темою за підручником для осмислення нової інформації, її систематизації.

Як використовувати

Ромашку вчитель виготовляє (малює на дошці) попередньо таким чином, щоб вона була достатнього розміру, щоб всім учням було видно, що написано на її пелюстках. Саме на них вчитель пише запитальні слова, спираючись на які учні формулюють запитання до теми. Під час використання учні можуть «відривати» пелюстки, дарувати одне одному.

 

«Ромашка» складається з шести пелюсток, кожна з яких містить певний тип запитання. Таким чином, шість пелюсток – шість запитань:

1. Знаннєві (прості) запитання – запитання, відповідаючи на які, потрібно назвати якісь факти, згадати і відтворити певну інформацію: “Що?”, “Коли?”, “Де?”, “Як?”.

2. Уточнюючі запитання (на розуміння). Такі запитання зазвичай починаються зі слів: “Тобто ти кажеш, що …?”, “Якщо я правильно зрозумів, то …?”, “Я можу помилятися, але, по-моєму, ви сказали про …?”. Мета цих запитань – дати учневі можливості для зворотного зв’язку щодо того, що тільки що сказано вчителем (або написано у тексті). Іноді їх ставлять з метою перевірки сприйняття учнями інформації, яка є у повідомленні.

3. Практичні запитання. Цей тип запитання спрямований на встановлення взаємозв’язку між теорією і практикою: “Як можна застосувати …?”, Що можна зробити з …? “,” Де ви в звичайному житті можете спостерігати …? “,” Як би ви були на місці героя оповідання? “.

4. Інтерпретаційні (синтезуючі) запитання. Зазвичай починаються зі слова “чому?” і спрямовані на встановлення причинно-наслідкових зв’язків. “Чому листя на деревах восени жовтіють?”. Якщо відповідь на це запитання відома, воно з інтерпретаційного “перетворюється” на знаннєве. Отже, цей тип питання спрацьовує «тоді, коли у відповіді присутній елемент самостійності».

5. Оціночні запитання. Ці запитання спрямовані на з’ясування критеріїв оцінки тих чи інших подій, явищ, фактів. “Чому щось добре, а що погано?”, “Чим один урок відрізняється від іншого?”, “Як ви ставитеся до вчинку головного героя?” і т.д.

6. Творчі запитання. Цей тип запитання найчастіше містить частку “б”, елементи умовності, припущення, прогнозу: “Що змінилося б …”, “Що буде, якщо …?”, “Як ви думаєте, як буде розвиватися сюжет в оповіданні після …? “.

Які є варіанти використання

Організація роботи за цим методом передбачає, наприклад, наступне:
Крок 1. Вчитель готує «ромашку» з кількістю пелюсток згідно з кількістю учнів/пар/груп, які будуть формулювати запитання.

Крок 2. Учням пропонується обрати одну з пелюсток і сформулювати запитання саме того типу, який вказано на пелюстці, до тексту/теми, з яким працюємо на уроці.

Крок 3. Складається список запитань, на які учні мають знайти відповіді, працюючи на уроці.

Наприклад, метод можна використати під час роботи з оповіданням В. Сухомлинського «Наїлися, встали і пішли». (Я у світі. О.В. Тагліна, Г.Ж. Іванова, 4 клас. Харків, «Ранок» 2015. – С.38)

На «пелюстках ромашки» варто підготувати запитальні слова/вирази:
● «Хто…?» «Що…?»
● «Якщо я правильно зрозумів/ла, …?»
● «Як би ви були на місці героя оповідання, …?»
● «Чому…?»
● «Що б змінилося, якби…?»
● «Чи правильно …?»

 13. Стратегія "Діаграма Вена"

 14. Стратегія "Продовж фразу"

 15. Стратегія "Шість капелюшків"