Технології розвитку КМ в освітньому процесі НУШ

https://vseosvita.ua/library/vikoristanna-tehnologii-rozvitku-kriticnogo-mislenna-v-osvitnomu-procesi-nus-4682.html

Використання технології розвитку критичного мислення в освітньому процесі НУШ

Зміни, які відбуваються в сучасному українському освітньому середовищі і віддзеркалюють тенденції розвитку світової освіти, вимагають від вчителів переорієнтації навчально-виховного процесу на забезпечення умов формування учня-громадянина розвинутого демократичного суспільства, якому притаманна динаміка соціального прогресу, прискорене зростання інформаційного потоку. За експертними прогнозами, 2020 року найбільш затребуваними на ринку праці будуть вміння навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, працювати в команді, спілкуватися в багатокультурному середовищі. Але українська школа не готує до цього. Як і 10, 20, 50 років тому, пересічний український школяр здобуває в школі певні знання. За останні роки обсяг знань збільшився, як і значно зріс загальний інформаційний потік у світі. Учні спроможні лише відтворювати знання, проте часто не набувають уміння застосовувати їх для розв’язання життєвих проблем.

Щодня перед нами виникає море проблем. Деякі з них неважливі, а деякі мають важливий вплив на наше життя і свідомість. Нас атакують так багато проблем, що неможливо одразу прийняти ідеальне рішення одразу. Та існує багато технік, які допоможуть поліпшити шанси. І особливо ефективною технікою є критичне мислення. Це спосіб підходу до проблеми, що дозволяє нам проаналізувати ситуацію, виявити приховані проблеми і прийняти правильне рішення. В таких умовах пріоритетними стають здатність і готовність людини аналізувати отриману інформацію, перевіряти і переосмислювати її, самостійно встановлювати істину, приймати рішення і аргументовано захищати свою позицію. Вкрай необхідним стає уміння мислити гнучко, динамічно і самостійно. Ці завдання є актуальним на кожному етапі шкільної освіти, а її початкова ланка є фундаментом формування критичного мислення. Йдеться про виховання інтелекту творчої і незалежної особистості, здатної на критично-конструктивне бачення себе, навколишнього світу і своєї ролі в ньому. Критичне мислення є не тільки наслідком демократичного способу життя, але й чинником його формування. НУШ має відігравати важливу роль, допомагаючи молодим людям стати поінформованими, активними, самостійними і творчими особистостями, здатними адаптуватися до стрімких змін у світі. Формування такої особистості вимагає нових підходів до навчання. Тому оновлення форм організації навчально-виховного процесу у НУШ визначено одним із пріоритетних напрямів державної політики у розвитку освіти. Наскрізними компетентностями НУШ є: критичне та системне мислення, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, вирішувати проблеми. Іншими словами, учні мають стати тими, хто критично мислить і вчиться.

„ Життя – вічна наука”, – говорить народна мудрість. Реалії сьогодення ще раз підтверджують це. Великі соціальні зміни впливають на школу, вчителя і ставлять перед ними завдання нового змісту. Учитель НУШ повинен створити оптимальні умови для розвитку і навчання особистості, яка здатна втілювати оригінальні ідеї, критично мислити, приймати нестандартні рішення. Надто складно передбачити майбутнє наших дітей, покладаючи на школу завдання забезпечити їх знаннями на все життя. Нестабільність світу, інтенсивність соціально-економічних і технологічних змін зумовлюють потребу вчитися впродовж життя. Тому в сучасній школі головне завдання вчителя – не накопичення дитиною інформації, а засвоєння нею інтелектуальних технік, які є складовими культури і невід’ємною частиною змісту освіти. Головним у навчанні має бути інтерес, розвиток пізнавальної активності школярів, формування в них позитивного ставлення до навчання і результатів своєї праці. Щоб знайти своє місце в житті, випускник сучасної школи повинен володіти такими навичками:

1. гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;
2. самостійно і критично мислити;
3. уміти бачити і формулювати проблему (в особистому, професійному, суспільному плані), знаходити шляхи раціонального її вирішення;
4. усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в оточуючому середовищі;
5. бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;
6. уміти працювати з інформацією (збирати потрібні факти, аналізувати їх, робити необхідні узагальнення, зіставлення з аналогічними або альтернативними варіантами розв’язання, встановлювати статистичні закономірності, робити аргументовані висновки, використовувати їх для вирішення нових проблем);
7. бути комунікабельним, уміти працювати в команді;
8. уміти самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, формуванням моральних якостей, свого культурного рівня.

• 
  

Ці навички потрібні всім: учневі на уроці, вчителеві в класі, менеджерові, лікареві, студенту, господині на кухні, покупцеві в супермаркеті, громадянинові на виборчій дільниці. Критичне мислення допомагає нам навчатися завдяки тому, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо на смак, нюхаємо, торкаємося, робимо, і вчить вдумливо читати, висловлювати думки вголос та на папері, формує самооцінку й самоповагу. Учням подобаються ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Кожна дитина має до чогось певні здібності. Завдання вчителя – відшукати найменші пагінці таланту дитини і розвивати їх. Адже в майбутньому трудовому житті учням стануть у пригоді міцна пам’ять, гостре око, хороший смак, образне мислення. Ще Конфуцій говорив: „ Навчання без міркування – марна праця”. Головне пам’ятати, що критичне мислення – це не критика недоліків, а вміння визначити проблему і виробляти оптимальну стратегію її розв’язання.

На думку Гордона Драйдена та Джаннетт Вос дві речі повинні сформувати основу шкільної освіти і бути присутніми на всіх інших курсах: учіння тому, як вчитися, і навчання тому, як мислити. Критичне мислення – це складний процес, який починається із залучення інформації, її критичного осмислення та закінчується прийняттям рішення.

Орієнтування учнів на критичне осмислення себе, свого образу, своїх вчинків залежить від уміння педагогів пов’язувати навчальний матеріалу з проблемами, які хвилюють учнів певної школи, віку, класу. Критичне мислення – це здатність людини самостійно аналізувати інформацію, вміння бачити помилки або логічні порушення у твердженнях партнерів, аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні, розпізнавати пропаганду. Цілком природно, що відповідно до вікових особливостей школярів ці аспекти критичного мислення спрощуються або ускладнюються.

Якщо традиційна система передбачає, що учень повинен засвоїти матеріал і після цього все робити згідно з вивченими правилами, то технологія розвитку критичного мислення вчить, що правил на всі випадки життя не створено. Потрібно мислити і до того ж самостійно. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Якщо людина мислить, приймає рішення і виконує їх, вона може помилятися. Помилка стає лише одним з варіантів навчання, а негативний результат сприймається теж як результат, який допомагає у пізнанні світу. Він анітрохи не гірший, ніж позитивний. Учні так само ставлять собі певні цілі, але по-іншому реагують на їх досягнення або провали. Досягнення мети не породжує творчої депресії. Коли ж мета не досягається, то переглядаються і коригуються методи її досягнення. Тому технологія розвитку критичного мислення повністю співзвучна з інноваційним навчанням. Вона ґрунтується на творчому партнерстві учителя й учня і орієнтована на розвиток в школярів аналітичного підходу до будь-якого навчального матеріалу, що сприяє розвитку творчого та критичного мислення.

Важливою характеристикою технології є те, що в ній представлено систему роботи на двох рівнях. З одного боку, необхідно опрацювати програмовий матеріал, зміст того чи іншого предмета, а з іншого – треба вчити школярів учитися, показувати їм, у чому полягає, як здійснюється процес набуття знань. В технології значна увага приділяється формуванню вміння розмірковувати про те, як відбувається цей процес, вміння мислити про своє мислення. Саме це робить учнів мислячими людьми, які здатні сприймати нові ідеї, усвідомлювати їх і застосовувати на практиці. Методи і прийоми, які застосовує вчитель у технології критичного мислення, можуть суттєво посилити формування й розвиток тих компетенцій, які визначено як основні цілі шкільного навчання НУШ. Передусім це компетенції, пов’язанні з потребою та вмінням здобувати, аналізувати та застосовувати інформацію; з необхідністю брати на себе відповідальність, спільно приймати рішення, керуючись демократичними засадами.

У ХХІ столітті бути успішним означає вдосконалювати навички роботи з людьми, такі як комунікація і співпраця. Ці навички комп’ютер повністю відтворити не може, отже, виходить, що вчителі в майбутньому мають бути експертами в сприянні соціальній складовій навчального процесу. Суспільні навички вже стали характеристиками, яких вимагає більшість працедавців. Дослідження, проведене Національною асоціацією коледжів та працедавців США у 2015 році, показало, що замість вимог, пов’язаних з рівнем знань, три найпоширеніші навики, необхідні під час прийняття на роботу, це:

1. здатність працювати в команді;
2. здатність приймати рішення та вирішувати проблеми;
3. здатність ефективно спілкуватися з іншими співробітниками та з людьми, що не належать до персоналу організації.

• 
  

Аналіз роботи за освітньою програмою ЧПКМ показав, що завдяки інтерактивним стратегіям вдалося „розв’язати язичок” замкнутим, малоактивним учням. Робота в групах пробуджує бажання брати хоч маленьку участь у роботі колективу. Учні починають думати, аналізувати, висловлюватись. Вони знаходять у своїх маленьких голівках такі зернини, які дадуть паростки майбутньому врожаю. Повага до думки однокласника, незважаючи на те, правильна вона чи ні, дає можливість бути почутим, бути зрозумілим. А якщо немає осуду чи висміювання з боку вчителя й однокласників, то це стимулює до переосмислення або повної зміни своєї думки. Часто тему уроку учні визначають і формулюють самі на основі самостійно зроблених висновків. Вони не бояться припуститися помилки, бо бажання самому виправити її домінує над страхом. Таким чином формується критично мисляча особистість. Розвиток критичного мислення – мета довготривала. Початкова школа – це лише перший крок на шляху до цієї мети. Тому не варто чекати швидких результатів і великих успіхів одразу.

Запропонована методична система містить концептуальну базу, яку можна реалізувати в будь-якому класі під час викладання будь-якого предмета. Щоб навчити учнів мислити критично, треба, щоб учитель усвідомив необхідність активної участі учнів у процесі навчання. Дуже часто в наших школах учні пасивно сидять на уроках, слухаючи учителів, механічно записують, а потім бездумно відповідають на запитання, повторюючи все те, що їм надиктував учитель. Вони розглядають знання як щось застигле, що треба просто вкласти собі в голову. Такі учні не будуть мислити критично, доки вчитель не створить творчої атмосфери, яка сприятиме активному залученню учнів до процесу навчання. А для цього треба дозволити учням вільно розмірковувати, робити припущення, висловлювати свої судження. Коли діти повірять, що їхні думки цінні, а те, що вони думають, говорять, є важливим не тільки для них самих і кожному з них дозволено сказати: „Я не згоден”, „Я думаю інакше”, – тоді вони зможуть повністю включитися в процес критичного мислення і стануть готовими взяти відповідальність на себе за власну думку.

Ми бачимо, що в НУШ змінюються пріоритети цілей навчання. На перший план висувається його розвиваюча функція, культ самостійності і нестандартності думки, який стимулює розвиток пізнавальної активності дітей. Стародавня китайська приказка стверджує: „Я слухаю – і забуваю, бачу – і запам’ятовую, роблю – і розумію ”. Сьогодні у школі в основному реалізується перше, дуже мало другого, на жаль майже відсутнє третє. У навчанні цінна не лише сама істина, але й сам процес її здобування, пошуку, спроби, помилки, усвідомлення прийомів розумової роботи – тобто все, що розвиває творчу думку школяра, привчає їх мислити і діяти самостійно.

Проте існує низка умов, які вчителю необхідно створити у класі для того, щоб учні успішно залучились до процесу критичного творчого мислення. Отже, для стимулювання критичного мислення учнів вчителю необхідно:

1. виділити час та забезпечити можливості для застосування критичного мислення;
2. дозволити учням вільно розмірковувати;
3. сприймати різноманітні ідеї та думки;
4. сприяти активному залученню учнів до процесу навчання;
5. створити для учнів сприятливу атмосферу, у якій неможливими стали б насмішки;
6. висловити віру в здатність кожного учня породжувати критичні судження;
7. цінувати критичні міркування учнів.

• 
  

Водночас учні повинні:

1. розвивати впевненість у собі і розуміння цінності власних думок та ідей;
2. брати активну участь у навчальному процесі;
3. ставитися з повагою до різноманітних думок;
4. бути готовими породжувати і відкидати судження.

• 
  

Програма „Читання та письмо для розвитку критичного мислення” пропонує цілий арсенал прийомів (стратегій), які умовно можна поділити на дві групи: короткі (малі) та модальні (великі). Малі стратегії можна використовувати на різних етапах уроку. Більше того, їх можна використовувати в структурі традиційного уроку. Модальні стратегії передбачають для реалізації великий проміжок часу й розраховані на цілий урок.

Завдання вчителя НУШ – відібрати зі своїх методичних надбань усе прогресивне і змінити, модернізувати, трансформувати навчальний процес так, щоб забезпечити його дослідницький, пошуковий характер. Такий підхід сприятиме розвитку мислення, розумових творчих здібностей учнів. Перехід до особистісно орієнтованого навчання і виховання спонукає вчителя на пошук таких видів діяльності, форм, методів та засобів навчання, які б забезпечували повноцінний розвиток здібностей, потреб та інтересів кожного учня в усіх сферах їхньої діяльності. Тому поряд із традиційними методами навчання доцільно використовувати новітні, які б забезпечували взаємозв’язок через створення на уроці мікроклімату, який ґрунтується на принципах співпраці, залучення учнів до дослідження проблем, вивчення суперечливих питань за допомогою критичного аналізу. Сьогодні неможливо навчати учнів традиційно. Адже у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння міркувати, обґрунтовувати свої думки, спілкуватися з учителем, учнями залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Які ж переваги уроків, побудованих за технологією розвитку критичного мислення?

По-перше, діти почали легко й вільно висловлюватись, аналізувати, аргументувати думки; критично сприймати різну інформацію, почали складати змістовні тести; писати гарні твори; вивчати та засвоювати матеріал (навіть складний для розуміння) одразу на уроці.

По-друге, знання, здобуті самостійним шляхом, виявились глибшими та міцнішими.

По-третє, критичне мислення докорінно змінило погляди; додало сили та впевненості. Учні перестали боятись і сумніватись, почали творчо розкриватись і на все дивитись по-іншому: глибше, впевненіше, оптимістичніше.

Технологія розвитку критичного мислення передбачає значно більшу самостійність учнів у навчанні. Завдання вчителя вбачається не в тому, щоб пояснювати матеріал, а в тому, щоб підготувати учнів до сприйняття нового. Технологія пропонує детально розроблену систему методів і прийомів, які дозволяють активізувати попередній досвід, наявні знання учнів. Далі учні мають працювати самостійно, обговорювати матеріал у парах, невеликих групах, розказуючи класу про результати своєї роботи. Роль вчителя у цьому процесі залишається дуже важливою. Він мусить допомогти учням повноцінно засвоїти матеріал, дбати про формування пізнавальної самостійності, не перебирати на себе розв’язання проблем, які неминуче з’являються в школярів у разі самостійного опрацювання матеріалу.

„ Роби, як ми, роби краще нас” – ось девіз уроків з використанням технології критичного мислення. Створення ситуації успіху, віра в дитину та врахування її індивідуального стилю діяльності найбільш продуктивно впливає на мотивацію навчальної діяльності учнів, які згодом діють за сценарієм „ переможця”. А саме: „Я сьогодні кращий, ніж учора!” Тільки таким чином можна забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості, формування в неї творчого критичного мислення.

Застосування технології розвитку критичного мислення – один із шляхів виховання активної особистості, що може взяти на себе ініціативу і діяти у межах правового поля. Це засіб формування критичного мислення і водночас розвитку творчих здібностей дитини.

Результативність моєї роботи за цією технологією підтверджується тим, що, закінчивши початкову школу, учні:

1. не втрачають бажання добре вчитися, вміють вчитися, вірять у свої сили;
2. володіють навичками роботи в парах і групах;
3. вміють самостійно працювати на уроці;
4. віддають перевагу виконанню творчих робіт ;
5. володіють критичним мисленням;
6. не бояться висловлювати свою думку.

• 
  

Оскільки вчитель виступає в ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант, коуч, помічник, його професійні вміння повинні бути спрямовані не тільки на суто дидактичні аспекти (викладання матеріалу, контроль його засвоєння тощо), а й на системну діагностику діяльності учнів, їх інтелектуального і творчого розвитку, їх фізичного і морального здоров’я.

Особливо хочеться підкреслити, що для впровадження методичної системи не потрібно жодних додаткових умов, що створюються у школах спеціально для опанування новітніх технологій. Єдина необхідна умова для роботи над цією технологією – це бажання вчителя працювати творчо, по-сучасному, що сприяє досягненню найбільш позитивних результатів складного процесу навчання. Технологія розвитку критичного мислення є однією з інноваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам реформування освіти України, увага переноситься на процес набуття школярами знань, умінь, навичок, життєвого досвіду, які трансформуються в життєві компетентності учнів.

Найбільш поширені стратегії критичного мислення:

1.Стратегія „ Кубування ”.

Кубування є методом навчання, який полегшує розгляд теми з різних сторін, один із методів навчання, що полегшує всебічний розгляд теми. Слід провести через кубик слово. Це може бути літературний термін, визначення або якась інша назва. Дуже важливо кубування застосовувати до того, що вже добре відомо учням. Його можна використовувати на стадії актуалізації чи рефлексії. Цей підхід передбачає використання кубика із написаними на кожній грані вказівками щодо напрямку мислення або письма.

Наприклад, можливі такі вказівки на гранях куба:

1. Опиши це (колір, форма, розміри).
2. Порівняй це (на що це схоже? від чого це відрізняється? ).
3. Підбери асоціації (про що змушує думати? що спадає на думку? ).
4. Проаналізуй це (скажіть, яким чином це зроблено? ви це знаєте? ви можете це вигадати?).
5. Як його використати (знайти застосування; яким чином це можна застосувати? ).

Запропонувати аргументи „ за” або „ проти” цього (що в ньому доброго чи поганого? займіть певну позицію, використайте повний діапазон аргументів).

2. Стратегія «Сенкан» .

Сенкан – це форма вільного вірша з п’яти рядків, що синтезує інформацію, яку отримали під час вивчення нового матеріалу. 

Цей вид роботи використовується як інструмент, щоб спонукати учня до розмірковування над темою.
Сенкан - це п’ятирядковий неримований вірш із 11-12 слів, який складається за такими правилами:

1-ий рядок – тема (іменник, який є темою сенкану);

2-ий рядок – записується два слова, прикметники, які є означеннями теми;

3-ий рядок – дія (3 дієслова), пов’язані з темою;

4-ий рядок – фраза з чотирьох слів, яка виражає ставлення до теми, висловлюється розуміння теми;

5-ий рядок – записується одне слово, іменник – синонім (висновок) до теми.

Учням можна запропонувати формулу діяльності зі складання сенкану.

Тема (іменник).

Опис (два прикметники).

Дія (три дієслова).

Відношення (фраза-чотири слова).

Перефразування змісту (одне слово).

3. Стратегія «Читаємо та запитуємо». 

Запитання – це форма мислення, в якій виражена потреба в інформації. Мислення високого рівня – вміння ставити питання по суті. Саме з метою розвитку критичного мислення треба навчити дітей ставити питання, які своєрідною «потаємною лабораторією процесу пізнання». В.О.Сухомлинський неодноразово підкреслював, що досвідчений учитель робить усе, щоб у дітей виникли запитання, щоб вони вміли запитувати про те, що їх цікавить.

«Добивайтесь того, - радив відомий педагог, щоб учні ваші побачили, відчули незрозуміле – щоб перед ними постало запитання. Якщо вам удалося цього досягти, - маєте половину успіху». Школа повинна вчити дитину не лише відповідати, вона має навчити учня запитувати, оскільки вміння запитувати – це здатність відділяти відоме від невідомого, визначати об’єкт пошуку, це інструмент, за допомогою якого учень пізнає світ. Ефективному формуванню вміння запитувати сприяють вправи на відгадування за допомогою запитань предмета, задуманого вчителем. Вчитель каже: «Відгадайте предмет, який я задумала. Для цього ви повинні поставити мені декілька запитань, які допоможуть вам відгадати цей предмет». Необхідно вчити учнів запитувати про суттєві ознаки предмета, стежити за тим, щоб кожне наступне запитання звужувало рамки пошуку. Вчитель має привертати увагу учнів до тих запитань, які мають пізнавальне значення.

4. Стратегія « Діаграма (кола) Вена».

Діаграма Вена будується на двох або більше великих колах, які частково накладаються одне на одне так, що посередині утворюється спільний простір. Інформація, що стосується кожної проблеми заноситься в окреме коло, а в спільну частину записується інформація, що стосується всіх виділених складових. Дана стратегія може використовуватися на етапі перевірки домашнього завдання, усвідомлення змісту та закріплення. Варто пам’ятати, що важливим етапом роботи залишається синтез: пошук спільної площини для всіх виділених учителем кіл.

Після двохвилинної самостійної роботи груп слід надати кожній групі слово для коментарів або ж можна зробити у класній кімнаті „галерею”, прикріпивши створені групові діаграми на стінах з їх подальшим оглядом. Застосування цього виду роботи допомагає учням глибше зрозуміти зміст виучуваного матеріалу, суть поняття, віднайти першопричини подій, проаналізувавши факти.

5. Стратегія « Кероване читання або читання з передбаченням».

Після ознайомлення з назвою тексту, його автором перед читанням ставимо учням питання, які дозволяють зробити припущення, про що саме буде текст (учні можуть висловлюватися, працюючи у парах чи групах). Текст розділяється на частини, і далі читати його учні будуть частинами. Зупинки бажано робити на найбільш цікавих місцях, щоб створити таємничу ситуацію очікування. Після читання це передбачення аналізується.

Учні навчаються розуміти текст, робити припущення, міркувати над змістом, порівнювати та оцінювати його. На дошці креслять таблицю і заповнюють її в ході читання. Прочитавши заголовок, учні роблять перше припущення, а вчитель записує його в таблицю. Далі читають першу частину тексту, відповідають на питання: „ Що відбулося? ” Пізніше обговорюють, які припущення були правильними (якщо треба, то зачитують докази з тексту).

Можна пропонувати передбачення:

1. за прислів’ями;
2. за загадками;
3. за малюнком;
4. за ключовими словами;
5. за назвою твору.

• 
  

6. Стратегія «Знаємо – Хочемо дізнатися – Дізналися».
7. 
   

Метод можна використати для того, щоб структурувати цілий урок. У процесі роботи учнів спочатку вчитель просить подумати над тим, що вони вже знають з теми цього уроку, поставити запитання з цієї теми та знайти відповіді на них.

Теорія навчання наголошує, що активне навчання краще, ніж пасивне. Учні навчаються краще, коли вони:

• пригадують те, що вже знають;
• ставлять запитання;
• підтверджують свої нові знання.

За допомогою цього методу вчитель змушує робити їх все це. Почніть, назвавши тему й попросивши учнів подумати, що вони вже знають із цієї теми. Перш, ніж запитувати учнів, краще спочатку попросити їх попрацювати в парах і скласти список своїх ідей.

7. Стратегія „ Перемішайтесь – Замріть – Об’єднайтесь в пари”.
8. 
   

Дана стратегія допомагає вчителю залучити до обговорення чи навчання всіх учнів класу. Вона дає можливість кожному учневі висловити свою думку, поділитися з однокласниками своїми знаннями, повчити один одного.

Вчитель дає завдання, учні вільно ходять по класу, коли чують команду вчителя: „Розійдіться”. Потім вчитель просить учнів зупинитися, об’єднатися в пари і обговорити разом проблему. „ Чи замислювалися ви над тим, що таке совість? Допоможіть відповісти на це питання”. Вчитель дає команду і учні починають рухатися по класу. Вчитель дає команду „ Замріть”, діти тиснуть руку тому, хто стоїть найближче до них, об’єднаються з цим учнем у пару і діляться думками. Через 30 секунд вчитель знову подає сигнал, діти проводять обговорення в нових парах. За цією стратегією учні можуть обговорювати та складати план розв’язання задачі на уроці математики.

8. Проведення дискусій і дебатів.
9. 
   

Досить актуальними на сьогодні методами формування критичного мислення є різні види дискусій і дебатів. Учень повинен вміти дискутувати, брати участь у дебатах, щоб уникнути нав’язування чужої думки. Із метою створення сприятливих умов для дискусій, у процесі яких відбувається розвиток критичного мислення, на обговорення треба виносити питання суперечливого характеру. 

Питання для дискусій повинні відповідати таким вимогам:

1. інформація, якої стосується диспут, має відповідати рівню знань, отриманих учнями на уроках;
2. питання повинні носити практичний характер і вимагати продуктивного рівня мислення;
3. питання повинні містити проблемність, тобто не мати заздалегідь з’ясованих правил рішення.

Щоб дискусія була відвертою й демократичною, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги. 
Учні повинні знати правила ведення дискусії:

1. висловлюватися слід почергово;
2. не можна перебивати того, хто говорить;
3. критикувати слід ідеї, а не осіб, які їх висловлюють;
4. необхідно поважати всі висловлені думки (позиції);
5. сміятися можна лише над жартами;
6. не можна змінювати тему дискусії.

• 
  

9. Стратегія „ Поміч”.
10. 
    

Дана стратегія дозволяє учневі відстежувати своє розуміння прочитаного. Учнів треба познайомити з маркувальними знаками і запропонувати їм під час читання ставити їх олівцем на полях тексту. Даний прийом вимагає від учнів не пасивного читання, а активного і уважного. Він зобов'язує не просто читати, а вчитуватися в текст, відстежувати власне розуміння в процесі читання тексту або сприйняття будь-якої іншої інформації. На практиці учні просто пропускають те, що не зрозуміють, а в даному випадку маркувальний знак «?» зобов'язує їх бути уважними і відзначати незрозуміле. Цей прийом можна використовувати на будь-яких уроках. Позначки можуть бути такими:

„V” – це я знаю;

„+” – нова інформація;

„–” – суперечить тому, що я знаю;

„? ” – незрозуміла інформація.

Потім діти заповнюють таблицю, коротко записавши до неї виділені на першому етапі положення. Таким чином, кожний учень виокремлює інформацію, яку він знав до уроку, отримав на уроці, яка для нього є незрозумілою. Школярі вчаться читати вдумливо, виділяти ключові поняття, класифікувати отриману інформацію, формулювати своїми словами думки автора, побачити, що кожний сприймає одну й ту саму інформацію по-різному.

Технологія розвитку критичного мислення допомагає готувати дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути та слухати інших. Практичне використання вправ з розвитку критичного мислення в початковій школі забезпечує такі позитивні зміни в учнів:

• підвищується інтерес до навчання, учні проявляють активність на уроках;
• виникає прагнення краще осмислити отриману інформацію, замість звичайного задоволення поверхневими поясненнями;
• відбуваються позитивні зміни у критичному ставленні до своєї діяльності;
• виробляється прагнення критично оцінити інформацію, дії інших;
• розвивається пошукова спрямованість мислення;
• зникає боязнь зробити помилку;
• посилюється бажання уважно прислухатися до однокласників, спільно шукати шляхи вирішення навчальних проблем.
• 
  

Отже, перед НУШ постає завдання виховати людину незалежну, вільну, здатну самостійно осмислювати явища навколишньої дійсності, відстоювати свою власну думку перед будь-ким і будь-де. Цілком зрозуміло, що підвалини цих якостей повинні закладатися в початковій школі з перших років навчання дітей, а потім продовжувати розвиватися у середній школі та у вищому навчальному закладі.